У практиці роботи підприємств ювелірної промисловості та експертних організацій пробу дорогоцінних металів у розсипному золоті, сплавах та виробах часто встановлюють за допомогою пробірного каменя, який дає змогу при певних навичках визначити якість металу з точністю до 10-20 проб. В інспекціях пробірного нагляду при контролі якості виробів, виготовлених із дорогоцінних металів, цей метод дає змогу визначати сплавів з точністю до 0,5% (п'ять проб).

Суть методу зводиться до того, що навіску металу масою 100-200 мг розчиняють при слабкому нагріванні в 10 см₃ суміші соляної та азотної кислот (3:1). Після розчину металу його нагрівають до видалення оксидів азоту та розчиняють у воді. До розчину додають гідразин дигідрохлориду та нагрівають на бані до повної коагуляції осаду золота (розчин золота має бути прозорим). Потім розчин осаджують, фільтрують через два фільтри (біла стрічка), висушують, розжарюють при температурі 900°С та зважують разом з тиглем.

Залежно від сутності методи аналізу дорогоцінних металів поділяють на:

• спектральні;
• хімічні (електрохімічні, механохімічні та об'ємні);
• пробірні, які включають тигельну плавку як початкову стадію або шерберування з наступним купелюванням та розчиненням королька;
• хіміко-пробірні;
• крапельні (в тому числі опробовування на пробірному камені). 

Залежно від характеру, ступеня чистоти та призначення матеріалу, що аналізується методи аналізу встановлюють:

• вміст дорогоцінних металів у пробах, відібраних від продуктів технічного, підвищеного та високого ступеня чистоти за аналізом суми певних домішок;
• вміст дорогоцінних металів у пробах за їх спільної наявності або за наявності інших (недорогоцінних) компонентів.

Залежно від ступеня впливу на досліджуваний зразок, методи дослідження вмісту дорогоцінних сплавів поділяють на неруйнівні та руйнівні (див. рис 2.1.).

Сплави благородних металів, що застосовуються для виготовлення ювелірних виробів, мають відповідати естетичним, експлуатаційним та технологічним вимогам, тобто задовольняти потреби споживачів в подальшому використанні ювелірних виробів, що виготовляються з таких сплавів, а також бути придатними (мати відповідні властивості) для виготовлення таких ювелірних виробів.

Різноманітність сплавів однієї проби може бути дуже великою, і тому стандартизація сплавів без їх маркування неможлива. Кожен сплав має своє маркування, за яким можна визначити вміст компонентів. Марки сплавів золота встановлюються відповідно до вимог ГОСТ 6835 - 80 "Золото и золотые сплавы. Марки."

Для маркування компонентів золотих сплавів введено літерні позначення: Зл - золото, Ср - срібло, М - мідь, Пд - паладій, Пл -платина, Н - нікель, Кд - кадмій, Ц - цинк. Вміст компонентів визначається цифровим шифром.

Золото можна легувати при кімнатній температурі досить великою кількістю срібла або неблагородного металу, не спричиняючи серйозного погіршення корозійної стійкості. При кімнатній температурі та вмісті в сплаві 50% (ат.) золота домішки міді та срібла не знижують корозійної стійкості до впливу агресивного середовища (H₂SO₄, HNO₃, АuСl₃). Сплави з меншим вмістом золота кородують в агресивних середовищах досить швидко. У менш агресивних середовищах мінімальний вміст золота у сплавах має бути не менше 25% (ат.)

Сплави 750 проби крім золота містять срібло, мідь, паладій, нікель та цинк. Сплави вважаються високопробними і широко використовуються при виготовленні ювелірних виробів.

Золоті сплави 750 проби поділяються на кольорові та білі. Декоративні та технологічні властивості сплавів кольорового золота 750 проби, які є потрійними сплавами Аu - Ag - Сu, залежать від співвідношення міді та срібла у сплаві. Температура плавлення сплавів ЗлСрМ 750 знижується зі збільшенням вмісту міді.

Золото здавна приваблювало людство не лише легкістю обробки, але й кольором та різноманітними відтінками. Природа яскравих незвичайних кольорів благородних металів сьогодні є досить вивченою та безпосередньо пов'язана з особливостями їх електронної структури. Значно менше досліджено і пояснено зміни забарвлення сплавів.

Забарвлення металу або сплаву визначається залежністю відбивної здатності від частоти падаючого світла. Так, метали та сплави, відбивна здатність яких є значно вищою у довгохвильовій частині видимого спектра, ніж в короткохвильовий, забарвлені кольорами від червоного до жовтого. Навпаки, якщо відбивна здатність є вищою - у синій або фіолетовій частині видимого спектра метал або сплав буде мати колір від синюватого до блакитного.

Нікель. Легування золота нікелем, як і легування нікелю золотом, супроводжується підвищенням твердості легованого металу. Нікель добре розчиняється в міді, а в сріблі він практично нерозчинний. Нікель входить до складу менш благородного, ніж з паладієм, білого золота системи золото-мідь-нікель-цинк. Для надання сплаву білого кольору досить, як правило, вмісту в сплаві від 10 до 14% Ni. Максимум білого кольору досягається при 17% Ni.

Вміст благородних металів в ювелірних виробах у межах допустимих відхилень гарантується пробірним клеймом, на малюнку якого вказується проба.

Для золота існують затверджені ДСТУ цифрові значення - проби, які вказують на кількість дорогоцінного металу, що міститься в 1000 частинах сплаву. Проба присвоюється кожному дорогоцінному сплаву. Для ювелірних виробів, згідно із Законом України (№637/97 від 18.11.97), використовують сплави таких проб - 750, 585, 500, 375, 333. У різних країнах існують різні допуски на вміст золота в ювелірних сплавах. Так, у Росії допускається відхилення від номінального вмісту ± 3 проби, у Німеччині - відхилення в бік зменшення вмісту золота не може перевищувати 5 проб, в Швейцарії - не допускається вміст золота нижче номіналу.